Дата релізу:
22.07.2022
Жанри: Blues
Rock, Acoustic Rock
Хаотичний Fear of
the Dawn, що побачив світ навесні цього року, хоч і не був відверто поганим, не
відкрив у Джекові Вайті нічого нового, виглядав не дуже відмінно, а подекуди –
доволі блідо у порівнянні зі своїм попередником - Boarding House Reach. Так, він мав
певну розважальну цінність, але гітарні малюнки настільки заступали собою вокальні
лінії, що окрім
Well you're taking me back
You're taking me back
з нього немає й
чого пригадати.
І не те щоб Entering Heaven Alive був якимось новаторським чи особливо
яскравим, але він відкриває Джека Вайта з трохи іншого, менш розкритого до цього боку.
Він зовсім не зухвалий, як це зазвичай буває у цього музиканта, але меланхолійно-делікатний,
м’який та навіть дещо невпевнений в собі. І саме цим
він цікавий.
Аранжування
досить просте, але водночас і не позбавлене певної витонченості, а акцент в
першу чергу зроблений на ліричну та вокальну складові. Хоча і лірика не є
якоюсь унікальною, а подекуди вона й дуже банальна:
Love is such a selfish thing
It's always crying, "Me, me, me"
And it's always trying to mess up all my plans
***
If I help you all along, will you try to forgive me?
Holding your arm as I follow your lead
If I help you along, will you try to live with me?
I will make sure you have all the things that you need
Але вона доволі… щира та інтимна, рефлексивна. Та й загалом всі ці прості компоненти в поєднанні створюють інтроспективну напівмедитативну атмосферу.
Жодних сумнівів у
тому, що Джек Вайт є однією з найпомітніших та найвпливовіших постатей у
рок-музиці XXI століття,
але чотири попередніх його сольних альбоми зробили з нього у певному сенсі one-trick pony, тому Entering Heaven Alive на їхньому тлі, попри всю свою
невибагливість, виглядає, як спроба продемонструвати
трохи ширший спектр можливостей музиканта.
6,5/10
Послухайте Entering Heaven Alive на улюбленій стримінговій платформі. Напишіть в коментарях, що ви думаєте про цей альбом, якщо слухали його.
Коментарі
Дописати коментар