Альтернативою чому є альтернативна музика: як те, що було створено у протилежність мейнстріму, стало мейнстрімом

 

Розмову про «альтернативу» потрібно почати з тих самих очевидних речей, з яких починалась розмова про інді-музику: це не жанр як такий. А оскільки це так, як і для інді-музики, альтернативі притаманна певна криза ідентичності: завжди важко чітко сформулювати, про що ж ми говоримо, говорячи про альтернативну музику. Це радше низка досить різних жанрів, що сформувались у течію, головна риса якої полягає у тому, що вони протиставляються, умовно кажучи, тому, що звучить на радіо. Точніше – протиставлялись колись, на початку зародження течії (яка зараз стала просто однією з гілок мейнстріму).

Так що ж це таке –  альтернативна музика?

Найправильнішим (на мою особисту думку), враховуючи те, наскільки популярною є альтернативна музика зараз, буде сказати, що це – різножанрова музика, що не вписується в певні усталені канони та стандарти традиційної мейнстрімної популярної музики. Часто терміном «альтернативна музика» називають також таку, яка в принципі не вписується в жоден жанр через те, що міксує в собі їх одразу кілька (тому що написати «альтернатива» завжди простіше, ніж розписати кожен).

При цьому вона так само може займати перші щаблі в чартах та отримувати нагороди (часто – окремо від традиційної поп-музики), вона може бути дуже популярною (які-небудь Foo Fighters, доприкладу), а може мати дуже обмежене коло слухачів та досить великі проблеми із розширенням аудиторії (купу таких можна знайти на SoundCloud чи Bandcamp). Тому альтернативну музику задля справедливості варто було би поділяти на мейнстрімну та андеґраундну.

Коротка історія альтернативної музики

Перша музика, яку можна було би назвати альтернативною, з’явилася у 50-х роках минулого століття як те, що відрізняється від найпопулярнішої музики того часу – суміші класичного рок-н-ролу з джазом. Першопрохідниками напряму можна назвати гурт The Platters, пісня The Great Pretender якого вважається першою альтернативною піснею, що досягла комерційного успіху, очоливши чарт Billboard у 1955 році. Але загалом цей напрям тоді великого розвитку не отримав.

Більш-менш масова популярність альтернативної музики припадає на 70-ті роки, коли стрімко почала розвиватися андеґраундна панк сцена. Зокрема, величезний внесок у становлення того, що ми зараз знаємо як альтернативна музика, належить гурту The Velvet Underground. Також не можна не згадати великих експериментаторів Talking Heads і Echo & the Bunnymen, які додали в альтернативну музику готичної похмурості.

Золотою добою альтернативної музики без сумнівів можна назвати 90-ті роки ХХ століття. Поява таких гуртів як Soundgarden, Weezer, Nirvana, The Smashing Pumpkins, R.E.M. та інших, зробила альтернативу доступною для масового слухача. Ці гурти потрапляли в ротацію на радіо та телебачення, а на концертах по всьому світу збирали повні стадіони аудиторії. У цей же час ця течія стала набагато різноманітнішою з точки зору кількості жанрів.

Зараз альтернативна сцена стала ще більш широкою та різнобарвною. Кожен з гуртів чи виконавців, яких можна пригадати серед «альтернативи» (The Strokes, Vampire Weekend, MGMT, Saint Vincent, Radiohead тощо) має свій унікальний начерк, свої особливості, завдяки яким їх не можливо сплутати з іншими. Але все це – альтернативна сцена у всьому своєму різноманітті.

Основні характеристики альтернативної музики

• Вона сама та спосіб її створення часто відрізняється від того, що індустрією визначено як традиційне.

• Основні «вимоги» - щирість, творчість, емоційність. Альтернативна музика може не бути якоюсь дуже креативною чи новаторською, а от емоційною та творчою – бажано.

• Протилежність мейнстріму (так було на початку, але зараз це не завжди актуально).

• Відсутність сталого жанру (наприклад, те, що називають «альтернативний рок», може бути постґранджем, гаражним або танцювальним роком чи їх сумішшю.

• Не завжди відповідає усталеним нормам тривалості та структури пісень: альтернативна музика загалом набагато більш вільна (особливо – андеґраундна) ніж радіофрендлі-формат.

• Звукова багатошаровість та цікаві мелодійні малюнки незалежно від того, чи гітари складають основу, чи синтезатори.

Краса та цінність альтернативної музики для слухача - не тільки у звучанні. Насамперед її цінність полягає у тому, що це – завжди виклик чомусь: певним усталеним нормам чи недолікам суспільства. Це завжди певний протест. Не дарма вперше сам термін «альтернативна музика» було застосовано відносно панк-року, який в ті часи не міг бути описаний жодним з існуючих термінів. Пісні про кохання – не рідкість для альтернативи, але часто лірика цих пісень порушує і різноманітні соціальні питання.