Коротка історія та характерні особливості психоделічної музики

 

Сформований на ґрунті субкультури хіпі, жанр психоделічної музики досить швидко став популярним у всіх куточках світу, ставши основою для творчості багатьох гуртів, що в результаті стали одними з найвідоміших. Натхненний досвідом вживання речовин, що впливають на зміну стану свідомості, або ж намагаючись відтворити такий досвід, психоделічний рок чи поп має досить специфічну «димну» атмосферу та настрій.

В історії музики психодел відіграє роль у певному сенсі «містка» між більш ранньою рок-традицією, заснованою на блюзі та джазі, та сучасними креативними формами рок-музики. Також він значно вплинув на розвиток суто східного напрямку в музиці, водночас і сам надихаючись індійською народною музикою та філософією. 

Витоки

Батьківщиною психоделічної музики з її піджанрами справедливо вважаються Сполучені Штати Америки, а саме Сан-Франциско, штат Каліфорнія, звідки вона поширилась в інші міста та штати. Тут жанр був повністю пов'язаний з субкультурою хіпі, творчі представники якої часто саме через музику висловлювали свої ідеї та ідеали. Серед найвідоміших представників та фундаторів американської психоделічної муузики - гурти The Doors, Jefferson Airplane, The Electrick Prunes, The Seeds, Greatful Dead.

У Великій Британії жанр досить активно почав розвиватися в середині 60-х років минулого століття, серед представників – величезна кількість гучних імен та назв: The Rolling Stones, Pink Floyd, Deep Purple (ранні), The Who, The Beatles (пізні) тощо. На їхню творчість й досі орієнтуються вже сучасні митці.

Основні риси жанру

Особлива атмосфера, притаманна психоделічній музиці, створюється завдяки специфічним гітарним та електронним ефектам: реверберація, реверсія, дісторшн тощо. Обробці підлягає не тільки музика, але й вокал.

Також доволі притаманним для жанру є або використання нестандартних музичних розмірів, або ж раптова зміна розміру вже в самій пісні. Для застосування цього всього потрібні особливі умови, саме тому психоделічна музика дуже вплинула на зростання цінності студійного виробництва та сучасних високоякісних музичних інструментів.

Однією з найхарактерніших технік продюсування психоделічної музики є так зване фленджування або ж фазовий зсув. Ефект досягався одночасним відтворенням ідентичних фрагментів музичного твору, записаного на магнітну плівку з незначною різницею у часі. Це дає змогу отримати характерний присвист, що «плаває» частотним діапазоном.

Щодо текстів, особливістю лірики в психоделічній музиці є звертання до снів, видінь, а також галюцинацій, велика увага приділена емоціям, внутрішньому світу та індивідуальному світосприйняттю людини. Часто лірика пісень у жанрах, що мають відношення до психоделії, настільки ж химерно-сюрреалістична, як і музика.

З чого почати слухати?

Наразі класичними для жанру вважаються наступні альбоми:

• The Who Sell Out (The Who, 1967)

• Their Satanic Majesties Request (The Rolling Stones, 1967)

• In The Court of the Crimson King (King Crimson, 1969)

• Black Sabbath (Black Sabbath, 1970)

• The Doors (The Doors, 1967)

• Strange Days (The Doors, 1967)

• Ogden's Nut Gone Flake (The Small Faces, 1968)

• Piper at the Gates of Dawn (Pink Floyd, 1967)

• Dark Side of the Moon (Pink Floyd, 1973)

• The Kinks Are the Village Green Preservation Society (The Kinks, 1968)

• In Search of the Lost Chord (The Moody Blues, 1968)

• On The Threshold of A Dream (The Moody Blues, 1969)

• Yellow Submarine (The Beatles, 1968)

Розпочати своє ознайомлення з жанром можна саме з них.

Неопсиходелія

Після занепаду жанру на початку 70-х років, психоделія досить довгий час перебувала у цілковитому забутті. Лише у 80-х роках почали з’являтися гурти, що для власної творчості у якості головного джерела натхнення використовували спадщину, залишену засновниками психоделічного року.

Серед піонерів неопсиходелії прийнято називати гурти Echo and the Bunnymen, якщо йдеться про Британію, та The Flaming Lips у США. Створені у 1978 та 1983 роках відповідно, ці гурти, базуючи свою творчість на класиці психоделічного року, у свою чергу стали поштовхом для таких гуртів як The Verve, Spiritualized, of Montreal, Stereolab, The Black Angels, Temples тощо.

Жінок у психоделічній музиці не так багато, але все ж є. Варто звернути увагу на британо-бахрейнкуYazz Ahmed, турчанку Gaye Su Akyol, француженку Melody’s Echo Chamber.

Окремо варто наголосити на австралійській неопсиходелічній сцені, де найяскравішою зіркою безумовно є Tame Impala. Також у зв’язці з Tame Impala не можна не згадати окремі проекти друзів Кевіна Паркера, що так чи інакше пов’язані з його гуртом: Pond, вокаліст якого доволі довгий час (з 2008 по 2013 роки) був концертним басистом Tame Impala, а також GUM, тобто – Джея Вотсона, що ховається під цим псевдонімом. Окрім сольного проєкту, цей мультиінструменталіст співпрацює як із Pond (як повноцінний член гурту), так і з Tame Impala у якості концертного спочатку ударника, а тепер клавішника/синтезаторника.

Інший гурт, який напевне згадається багатьом як невідємна частина австралійської неопсиходелічної сцени - King Gizzard and the Lizard Wizard. Створений у 2010 році, цей гурт відомий у першу чергу своєю неймовірною продуктивністю, адже наразі в їхньому творчому доробку 20 студійних альбомів (два з них вийшли навесні 2022 року). 21 альбом побачить світ вже буквально післязавтра – 7 жовтня 2022 року, релізи 22 та 23 альбомів заплановано також на жовтень 2022.

Також серед австралійців, що так чи інакше мають відношення до психодел-сцени, на увагу заслуговують Unknown Mortal Orchestra, The Murlocs та Psychedelic Porn Crumpets.