На своєму третьому альбомі, до якого гурт підійшов, маючи вже певну кількість досягнень (а це не тільки світові тури, а й, наприклад, номінація їхньої другої платівки на Grammy), ірландці Fontaines D.C. демонструють досить передбачуваний, але не сказати, що якийсь позитивний розвиток.
Fontaines D.C. - молодий, та дуже плідний гурт із Ірландії, учасники якого наразі мешкають в Лондоні. І це на мою думку зараз дуже відчувається на їхній творчості, тому що тепер їхні "дуже ірландські" за своєю сутністю, тематичною складовою пісні - це погляд зі сторони.
Дебютна робота гурту, що побачила світ у 2019 році, була досить самобутньою та сирою, чим і підкуповувала. Мінімалістичні тексти та жива, бурхлива енергія у розповідях про звичайних людей, про життя та дорослішання в робочих районах Дубліна, зробили Dogrel настільки захоплюючою подорожжю, що вона здавалася дуже короткою, хоча хронометраж альбому був стандартним – 40 хвилин. Хоча тривалість Skinty Fia лише на п'ять хвилин довша, він залишає по собі відчуття нескінченного та стомлюючого. Але це - не єдина його проблема.
Окрім того, що з намаганням Ґріана Чаттена якщо не "вбити", то хоча б "причесати" свій ірландський акцент, зникла половина чарівності Fontaines D.C. (що почалося ще на Hero’s Death), на Skinty Fia вони, здається, вирішили остаточно добити ще і власну музичну самоідентичність. Так, загалом естетика стала трохи темнішою і загадковішою, але велика кількість впливів, що досить явно відчуваються (від Joy Division до яких-небудь The Strokes та інших представників інді-рок сцени початку "нульових"), почала потрохи стирати індивідуальність Fontaines D.C., їхнє власне обличчя.
Також експерименти зі звучанням (чи можливо це навіть бажання зробити свою музику більш універсальною та розширити аудиторію) призвели до того, що їхня творчість стала більш стриманою. В ній почали відчуватися не те щоби штучність чи нещирість (поки що ні), а якийсь холодний розрахунок та виваженість.
7/10

Під Nabokov й досі дивлюся на стелю з порожнім поглядом та смоляним осадом в душі. Акцент у ірландців - просто капець, але музика у них завжди сильна та надійна.
ВідповістиВидалитиЗ цим гуртом в мене поки що чомусь стається так, що найбільше подобається дебютник, другий - трохи менше (хоча в ньому є пісні, які дуже люблю), а третій ще трохи менше другого (хоча і в ньому є пісні, що дуже подобаються). Чекатимемо наступного.
ВидалитиА можна дізнатися, як у вас відносини з Black Country, New Road? З усієї хвилі пост-брексіт вони мені подобаються найбільше, а їх дебютний альбом вже злився зі мною воєдино.
ВидалитиОх, з цим гуртом стосунки в мене чомусь ніяк не складаються, абсолютно. І причіпка до них в мене максимально суб'єктивна: їхня творчість здається мені технічністю заради технічності, типу "диви, як можу". Не відчуваю там чомусь щирості якоїсь. Плюс не подобається вокал.
ВидалитиДуже буду сподіватися, що з наступним їх матеріалом ваша думка про них покращиться. До речі, на цьому блозі є якась можливість зареєструватися? Бо я вже задовбався, якщо чесно, з кожним коментарем знову і знову вписувати свій нікнейм.
ВидалитиДодала на головній сторінці блогу віджет "Підписники", там ніби можна підписатись тепер, але я уявлення не маю, як то працює і чи спрацює воно як треба =)
ВидалитиДякую, тепер начебто повинно відображати мій профіль. Буду надалі слідкувати за цим блогом та навідуватися сюди на чай, дякую вам за таку прекрасну роботу!
ВідповістиВидалитиТак, бачу, що ніби все спрацювало саме так, як і мало спрацювати, чудово! Дякую, що приєдналися, обов'язково заходьте. Намагаюсь попри все слухати хоч щось та писати про це тут.
ВидалитиПрисягаюся підтримувати вас та ваші публікації, бо дуже хочеться зараз, в складні часи, підтримувати творчий фронт країни та допомагати всіма силами новим обличчям. Не думайте здаватися та кидати це, у вас дуже добре виходить!
ВидалитиДуже дякую за такі приємні слова 😊
Видалити