Надзвичайно енергійний та пасіонарний альбом Florence + The Machine – можливо найкраща платівка гурту на даний момент.
 |
| обкладинка |
Дата релізу:
13.05.2022
Жанри: Chamber
Pop, Pop Rock, Alternative Rock
Серед всіх британських
відомих поп-зірок Флоренс Велч завжди вдавалося залишатися однією з
найзагадковіших та найсамобутніших. Вона, здається, знайшла баланс між своїм
креативним, дещо середньовічним образом, бароковою пишністю і театральністю пісень
та їхньою доступністю для пересічного слухача. Це дійсно так, але, тим не менш,
музиці її гурту завжди не вистачало чогось, якогось компонента, який би тримав
увагу слухача з першої до останньої секунди, а основною окрасою пісень завжди
був у першу чергу потужний вокал Флоренс. Dance Fever, не дивлячись на різнорідність
цього альбому, вдається бути захопливо цікавим до останньої секунди.
Натхнення для Dance
Fever Флоренс Велч черпала з терміну та явища епохи Відродження, що мало назву «хореоманія».
Так називали стан, коли величезна кількість людей одночасно танцювали буквально
до критичного рівня втоми. І хоча це поняття дало назву одному з треків
альбому, набагато більше ця ідея втілена в тому, як концепція цього альбому
втілена візуально. Основний тематичний посил Dance Fever розкривається у
першому ж треці «King»:
We argue in the kitchen about whether to have children
About the world ending and the scale of my ambition
***
I am no mother, I am no bride, I am king.
Тобто, все це – одна суцільна ода жінкам, більшість з яких так чи інакше змушені у житті або робити вибір між бажанням створити сім’ю та зреалізуватися у кар’єрі, або знаходити баланс між родиною та роботою. Dance Fever наскрізь просякнутий фемінізмом. В той же самий час він дуже особистий для авторки.
На те, як цей альбом зроблений, побудований з точки зору виробництва та аранжування, дуже вплинув той факт, що над ним працювали два продюсери. Причому не одночасно, а, так би мовити, поділивши сфери впливу навпіл. Саме тому ритм альбому можна охарактеризувати як хаотичний та безсистемний: в першій його частині ми зустрічаємо щось, що дуже схоже на так званий пауер-поп з елементами фолк-музики, у другій – клубні диско-впливи типу треку «My Love». Це видається трішки дивним, але зовсім не псує загальне враження, особливо якщо підходити до процесу прослуховування без сподівань, викликаних назвою альбому, що він пробудить в вас бажання танцювати до знемоги.
8,8/10
Коментарі
Дописати коментар