Chamber Pop: основні риси та найвідоміші представники жанру

 

Серед усіх чисельних різновидів поп-музики Chamber Pop (чембер-поп або ж камерний поп) є одним з найатмосферніших. Досягається цей ефект переважно тим, що, поєднуючи структури традиційного року та попу, цей жанр акцентує увагу на мелодійній складовій, музичній текстурності та багатошаровості. У якості музичних інструментів здебільшого використовуються традиційні для оркестрової, а не для типової поп-музики духові (валторни, труби, тромбони), струнні смичкові (скрипки, віолончелі) та щипкові (арфи та мандоліни замість традиційних гітар або ж поруч з ними) інструменти, клавішні. Через це чембер поп часто називають ще симфонічним чи оркестровим, або ж бароко-попом.

Наявність оркестрових інструментів не означає, що кількість учасників гурту, що грає в такому жанрі має дорівнювати кількості учасників оркестру (від 20 осіб і більше). Здебільшого чембер-поп гурт – це 5-8 осіб на сцені.

Як виник і розвивався chamber pop: коротка історія жанру

Витоки сучасного чембер-попу беруть свій початок ще наприкінці -60х років минулого століття. Серед першопрохідників чембер-попу називають Браяна Вілсона (один із засновників гурту The Beach Boys) та Берта Бахараха (композитор). Але у той час жанр не здобув належної популярності: вже к середині 70-х років про нього майже повністю забули, коли музичну індустрію заполонили синтезатори та драм-машини.

The Beach Boys

Тільки у 90-х роках XX століття чембер-поп почав знову поступово відроджуватися, з’явилася ціла когорта нових гуртів та виконавців, що дали потужний поштовх розвитку та осучаснення цього жанру:

Belle and Sebastian

Руфус Вейнрайт

Neutral Milk Hotel

А вже у XXI столітті чембер-поп продовжує жити, розвиватися та популяризуватися завдяки:

Arcade Fire

Florence + The Machine

Bon Iver

Perfume Genius

Father John Misty

Навіть Panic! At The Disco, початок творчого шляху яких часто характеризують як «емо», насправді починали з чембер-попу (а емо – це не жанр чи піджанр музики, а стилістика та субкультура, що складається з певних візуальної та світоглядної складових). Три перших альбоми цього гурту – це в основі своїй саме чембер-поп.

Зараз цей жанр сприймається як певне протиставлення «брудному» сучасному року, що тяжів до “викривленого” звучання гітар та спрощених аранжувань.

Три характерні риси чембер-попу

Окрім зазначеного вже вище використання оркестрових інструментів, цей жанр має також наступні характерні риси:

• Розповідна, інтроспективна, здебільшого – дуже образна, метафорична лірика з великою кількістю філософських роздумів, посилань на літературні твори, різні культурні явища, витвори мистецтва тощо.

• Ретельний підхід до аранжування та виробництва, задля отримання необхідної звукової атмосфери та настрою. Серед інструментів превалюють перкусійні, акустичні струнні, смичкові, а також духові.

• Зосередженість на внутрішній та зовнішній наповненості, справжньості, щирості, часто – на шкоду популярності, хоча й деякі з представників жанру все ж таки досягають певних успіхів та «вириваються» в мейнстрім. 

Іноді чембер-поп можна сплутати із сучасним фолком, адже межа між ціми жанрами дійсно дуже тонка, хоча вона, звичайно, є.