Якщо б колись переді мною постала необхідність вибрати, наприклад, 5 артистів, яких я буду слухати до кінця життя за умови, що будь-яких інших артистів слухати забороняється (ну а раптом, хто зна), Editors потрапили би в цей маленький список обраних серед обраних. Цьому є кілька причин. Перша – Томас Майкл Генрі Сміт, а саме – його вокал. Вокал, здатний стати окрасою будь-якого матеріалу. Це – один з тих голосів, які я можу слухати в режимі 24/7. Що б цим голосом не наспівувалося – моїм вухам чути це буде приємно, навіть якщо це будуть якісь несамовиті нісенітниці (тут принагідно варто "передати вітаннячка" пісням Black Gold та Upside Down). Друга, більш адекватна, причина полягає в тому, що всі альбоми Editors досить різні, завдяки чому навіть при прослуховуванні повної дискографії не виникає відчуття, наче слухаєш одне й те саме, переслуховувати їх не набридає (мені).
Британський гурт, створений 20 років тому, незабаром випустить вже сьомий свій альбом. З цієї нагоди я вирішила скласти список з 12 (по дві пісні з кожного альбому, що є в їхній дискографії на даний момент) найкращих (на мою думку) пісень, крізь які можна простежити, наскільки різним та неоднорідним, але цікавим був (і є) творчій шлях Editors. В них вже є збірка Best Of, але в мене є кілька питань щодо того, як ця збірка укладена. Не зі всім, що в ній є, я згодна. Тому це ще можна сприймати й як мій суб’єктивний перелік того, що б в ній було, якщо б ту збірку укладала я. Як завжди – без ранжування, а за хронологією.
Fingers In the Factories (The Back Room)
Коли слухачу починає здаватися, що The Back Room трохи застряг в якомусь болоті та топчеться в ньому на одному місці, на його шляху трапляється Fingers In the Factories, яка рятує ситуацію. Її різка, дещо «рубана» ритміка стає ковтком свіжого повітря для альбому саме там, де це йому найбільш потрібно.
Цей вибір, мабуть, один з найбанальніших, тому що ця пісня – одна з «візитівок» гурту Editors. І вона не дарма нею стала, тому що це – одна з їх пісень, в якої є потенціал ніколи не застаріти ані з точки зору того, як вона побудована, як зроблена, як звучить, ані з точки зору тематичної актуальності.
А це – навпаки – один з найнеочікуваніших виборів, які тільки можна зробити, копирсаючись в дискографії Editors. Вибір, який міг зробити тільки фанат, тому що загалом ця пісня - одна з найбільш недооцінених в дискографії гурту. Але я впевнена, що в неї закладений великий потенціал хітовості - вона достатньо добре запам'ятвується. Водночас вона не просто не позбавлена сенсу, а й тематично являє собою для мене особливу цінність, розкриваючи одну з найцікавіших особисто мені тематик в мистецтві - прийняття втрати.
Як і у всьому ITLAOTE, в цій пісні є щось привабливо-моторошне. Дещо «пиляючий» зациклений звук, на якому побудована її мелодійна складова, жахає та відлякує, але водночас і привертає увагу. Одна з найбільш недооцінених пісень Editors, яка демонструє, наскільки синтпоп є їх жанром, наскільки він їм пасує та дає змогу розкритися. Пізніше це стане ще більш явним в альбомі In Dream.
Одна з найбільш… дивних пісень Editors. Дивна й тим, яка вона, й тим, про що, дещо гротескна. Зациклений перкусійний семпл створює в цій пісні особливу, жахаючу, панічну атмосферу, підкреслену не менш дивною лірикою, в які відчувається певний виклик. Пісня, в якій (за зізнанням учасників) гурт ніколи не був насправді впевнений, але яка, на мою думку, розкриває потенціал Editors, їхню здатність дивувати, експериментуючи. Дуже шкода, що Eat Raw Meat = Blood Drool нечасто виконується на концертах: побачити її в сетлисті – скоріше приємний виняток, ніж правило.
Неймовірно красива та зворушлива пісня, що привертає до себе увагу одразу з декількох причин. По-перше – оркестрове аранжування з явним привалюванням смичкових. Це надає їй епічної масштабності, але, водночас – легкості. По-друге – виконана вона повністю фальцетом. І це однозначно було правильним рішенням: якщо би Том виконав її у більш звичному для себе регістрі, густим, дещо приземленим баритоном, між мелодійною та вокальною лінією виник би досить дивний дисонанс.
Є у фолковій простоті цієї пісні щось надзвичайно привабливе та проникливе. З незвичною ритмікою, що нагадує стукіт вагонних коліс по залізничній колії, вона навіть створює дещо «заколісуючий» ефект. В ній немає нічого кричущого, немає особливої емоційності, надриву, але у цій стриманості, підкресленій тужливою лірикою, і полягає її краса.
Попри традиційну зовнішню стриману холодність, це – несамовито емоційна пісня. Пісня, яку я обожнюю настільки сильно, наскільки взагалі можливо обожнювати пісні, написані кимось. Якщо б я складала який збірний плейлист найулюбленіших для мене пісень всіх часів – вона б у ньому була. Тихий та задумливий, саморефлексійний приступ параної в студійній версій, у живому виступі вона завжди перетворюється на театралізовану сповідь, сповнену самоприниження, самоненависті. Том на сцені під час виконання цієї пісні завжди нагадує суцільний оголений нерв, натягнутий настільки сильно, що аж бринить. Ось тут можна послухати одну з найновіших версій живого виконання цієї пісні. Воно - абсолютно дивовижне.
Найепічніша з нині існуючих пісень Editors, навіть пафосна. Але це її зовсім не псує. Починаючись з досить тихого та навіть мінімалістичного першого куплету, вона поступово набирає обертів, перетворюючись на дещо величне та вражаюче.
Цю пісню можна було б назвати однією з найбільш медитативних пісень Editors, якщо б не вибухові, напівістеричні приспіви. «A wilderness is in me» - наче мантру, постійно повторює Том, намагаючись, здається, переконати в цьому самого себе. Але, судячи з пісні Belong, якщо це дійсно так, у цій пустелі не вщухають піщані бурі.
Досить великий каталог Editors містить в собі величезну кількість недооцінених моментів. І цей, мабуть, найприкріший з них. Те, як кардинально змінюється ця пісня прямо посередині свого шляху – вражає, дивує, бентежить. Це змушує брова злетіти догори і триматися в такому положенні трохи більше двох з половиною хвилин. Мені би надзвичайно хотілося хоча б один раз почути, як би звучала ця пісня в живому, концертному виконанні, але, боюсь, цього ніколи не станеться (хоча хто зна).
Коментарі
Дописати коментар