Жанри: EBM, Electro-Industrial, Industrial Rock, Alternative Dance, Synthpop
Чи можемо ми
нарешті просто віддати належне тому, наскільки вражаюче Editors змінюють форму
від альбому до альбому, залишаючи водночас при собі свої, характерні для них
риси? Чи можуть ті, хто говорить, що ознакою зміни форми від альбому до альбому
є брак власного обличчя, власної ідентичності, зрозуміти, що це не
так? Питання, звісно, риторичні.
Це я все до того, що часто замислююся над тим, наскільки б легшим, простішим, безхмарнішим був шлях цього британського гурту, якщо б вони залишилися вірними трохи готичному гітарному пост-панк рівайвл звуку та продовжували б і зараз, через 17 років після релізу дебютної платівки, експлуатувати його формулу, як це роблять Interpol, White Lies та багато інших гуртів, що почали свій шлях на початку або ж в середині двохтисячних. Але ж ні, Editors щоразу вносять в своє звучання щось нове, постійно розширюючи кордони власних можливостей.
Новий альбом, що отримав на перший погляд
дивну назву EBM (що насправді є просто абревіатурою, яка знаменує собою приєднання до гурту нового учасника – Бенджаміна
Джона Пауера, творчо відомого під псевдонімом Blanck Mass, де E - Editors, а BM - власне, Blanck Mass) - це ще один крок не тільки від того, що хотіли б чути від цього гурту поціновувачі перших двох альбомів, а й взагалі від того, що Editors робили раніше. Бенджамін вже співпрацював з гуртом, зробивши з ними альтернативну версію семи
з дев’яти пісень їхнього попереднього альбому Violence, а також фантастично-емоційну Barricades. Тепер він є офіційним новим учасником Editors, і його вплив на те, як звучить EBM, важко не помітити.
Гурт тут звучить як ніколи індустріально. Кількість індастріалу навіть цілком можливо натякає, що назву альбому можна сприймати ще й як посилання на відповідну назву жанру - Electronic Body Music, що є одним з відгалужень постіндастріалу. Саме це ми в основному й чуємо в EBM, сповненому густих та інтенсивних танцювальних стадіонних гімнів з традиційно темною та холодною основою (темнішою й холоднішою, ніж будь-коли до).
Це відчутно буквально з першого треку Heart Attack, побудованому на індустріальній ритміці. Але в цьому треці, якому можна пророкувати долю одного з найяскравіших у недалекому майбутньому хітів Editors, ще трохи все ж відчується щось дуже рідне для тих, хто є шанувальником кількох останніх альбомів гурту - доволі дружній умовно "радіофрендлі" синтпоп. Цей жанр, але більш з ухилом в 80-ті та надзвичайно відчутним оммажем Depeche Mode, привалює у першій половині EBM аж до треку Silence, який можна охарактеризувати як інтимно-драматичну синт-баладу, однозначно натхненну періодом локдауну.
Друга половина альбому, що є більш експериментально-індустріальною, починається з інтенсивно-яскравої Strawberry Lemonade. Ця пісня, зовнішня епатажність якої відвертає увагу від її суті, не тільки відкриває собою другу половину альбому, але й є його смисловим центром. Лірично це у певному сенсі маніфест, стейтмент, яким вичерпно пояснюється, про що весь EBM (я прекрасно розумію тих, хто не оцінив принесення в жертву сенсу заради рими, адже renegade та lemonade - це трошки крінж, але в усьому іншому трек дуже потужний):
I'm not your renegade
Strawberry lemonade
Looking for someone to get lost in
Come may
I'm not your renegade
Help me to demonstrate
All the things I don’t believe in
Буквально все, що ми чуємо в цьому альбомі в тій чи іншій формі – про необхідність зв’язку, об’єднання та близькості, про бажання досягти цього. Як на інтимно-фізичному рівні, що відбувається між двома людьми, так і на рівні більш загальному, ментальному – між членами одного суспільства (рядок «Can you feel a broken nation?» у цій же пісні). Том досить рідко буває прямолінійним в своїх текстах і це – один з таких випадків.
Надпотужне закінчення EBM дає можливість сказати, що в цьому добре структурованому альбомі, мабуть, просто немає відверто слабких, філерних моментів. Протверезуючи-потужна Educate настільки стрімка, динамічна та щільна, що буквально зносить слухача ураганом. Ця пісня зі своєю ударно-перкусійною складовою багатьом може здатися чи не єдиним місточком між новою та старою (дуже старою) творчістю гурту. Але найбільше вражає фінальний удар: химерно-абразивна Strange Intimacy, цілком заслуговує на звання найекспериментальнішого, що коли-небудь робили Editors за всі 20 років творчого шляху.
Спробувати
спрогнозувати те, яким буде наступний альбом Editors – справа марна та невдячна,
адже цей гурт ще ніколи не бував однаковим двічі. Єдине, що можна стверджувати
впевнено: цей, новий альбом – чергова яскрава сторінка у складній, не всіяній
(на жаль) славою та всесвітнім успіхом історії гурту.
9/10
Послухайте EBM на улюбленій стримінговій платформі. Напишіть в коментарях, що ви думаєте про цей альбом, якщо слухали його.
Коментарі
Дописати коментар