Arctic Monkeys - The Car: огляд альбому

 

Дата релізу: 21.10.2022

Жанри: Baroque Pop, Art Rock, Chamber Pop

Як людина, яка завжди віддавала Arctic Monkeys належне як одному з найкращих британських гуртів свого покоління (перш за все – у тому, що стосується лірики), як одному з найуспішніших інді-гуртів, я належу до, мабуть, абсолютної меншості тих, хто вважає Tranquility Base Hotel & Casino одним з найсильніших їхніх альбомів. 

Досить експериментальний, він у найнеприємнішому сенсі здивував шанувальників гурту, слухачів, які звикли до того, що вони створюють переважно жваво-зухвалий гітарний інді-рок. Я ж ціную його саме за те, наскільки він відрізняється від всього, що Arctic Monkeys робили раніше. У першу чергу - музично. Враховуючи те, наскільки комерційно успішним був альбом АМ, для «арктичних мавп» було б найпростішим шляхом зробити щось подібне на нього, щоб й надалі підтримувати цей високий рівень загальної захопленості. Вони ж обрали зовсім інший напрямок - створювати те, що є близьким для них самих, а не те, що від них очікують. І це вартує поваги.

Загалом, новий альбом Arctic Monkeys, що отримав назву The Car і досить дивну обкладинку, продовжує рух у артово-бароковому напрямку, що розпочався з Tranquility Base Hotel & Casino. Але, на жаль, він виглядає скоріше блідою тінню свого попередника, ніж якимось етапом розвитку. Спробую пояснити, чому я так вважаю. The Car настільки ж атмосферний та кінематографічний, як TBH&C, проте в ньому не відчувається того, що робило TBH&C надзвичайно особливим – продуманої до найдрібніших деталей концепції, витриманої не тільки у візуальній складовій, а й в музично-ліричному наповненні альбому. Це було у першу чергу надзвичайно стильно. The Car же відчувається просто збіркою пісень, зібраних під спільну обкладинку за принципом їхньої жанрової подібності.

Крім того, в The Car значно менше моментів, що закарбуються в пам’яті слухача, спонукаючи до того, щоб повертатися до них знову й знову. Пісні з TBH&C запам’яталися мені буквально після кількох перших прослуховувань, і зараз, навіть після тривалих перерв, варто лише поглянути на треклист цього альбому – я пригадаю, як звучить та чи інша пісня, пригадаю хоча б її приспів, якщо не весь текст. The Car більш рівний,  фоновий. Навіть попри те, що починається з трьох абсолютно різних за настроєм пісень – він досить швидко перетворюється на щось невиразно-одноманітне. Саме тому запам’ятовуватися він буде набагато гірше.

Хоча він дуже добре зроблений з суто технічної точки зору, добре спродюсований. Якщо у попереднику акцент мелодійної складової був зроблений на клавішних інструментах, в The Car основою є струнні, що додає певного шарму та «пишності» звучання. Він, безперечно, дуже добре зроблений з точки зору текстів – я щиро вважаю Алекса Тернера одним з найкращих сучасних ліриків, одним з наймайстерніших. Мало хто має хист настільки ж гарно писати пісні на одну з традиційних тем, в якій складно не бути банальним - кохання та стосунки. Але ось цього класично «попсового» елементу «гачків» новому альбому Arctic Monkeys критично бракує. Ними тут «укомплектовані» хіба що треки, які були презентовані в якості синглів.

7,4/10 

Послухайте The Car на улюбленій стримінговій платформі. Напишіть в коментарях, що ви думаєте про цей альбом, якщо слухали його.