Короткі музичні підсумки 2022 року

 

Попри те, що 2022 був (і продовжує бути) страшною сумішшю з жаху та болю, було би неправильним переривати через всіляке, знаєте, помилково існуюче біосміття, щорічну традицію підбиття музичних підсумків року. Цього разу вони будуть особливо куцими й обмеженими через те, що я, звичайно ж, можу говорити тільки про те, що я слухала, а слухала я чогось нового впродовж року дуже небагато – інколи для цього не було можливості, дуже часто – банального бажання. Але все ж.

Почнемо з того, що я не люблю – категорія «найгірші альбоми року». Не люблю через те, що зазвичай не відзначаю для себе у ній чогось такого, що не фігурувало б в рейтингах критиків. І 2022 в цьому плані переважно не є виключенням. Але, оскільки я намагалася не витрачати цього року часу на те, що з великою вірогідністю не сподобалося б (бо навіщо?), поганого можу виокремити не так багато. Зокрема, найгіршим серед того, що я цього року слухала, можу назвати: 

🙄  Two Door Cinema Club - Keep On Smiling

🙄 Bloc Party - Alpha Games

🙄 The Lumineers – Brightside

🙄 Liam Gallagher - C'MON YOU KNOW

🙄 The Wombats - Fix Yourself, Not The World

🙄 Years & Years - Night Call

🙄 Post Malone - Twelve Carat Toothache

🙄 Machine Gun Kelly - mainstream sellout

🙄 Pale Waves – Unwanted

🙄 Muse - Will of the People

Цей список (як і будь-які наступні тут) складений у довільному порядку, без ранжувань за ступенем гіршості тощо. Щось з цього мені не сподобалось передбачувано (безглуздо очікувати від Machine Gun Kelly шедеврів, що вражають глибиною, від Pale Waves, що вони колись припинять копіювати Авріл Лавінь, а від Muse – відсутності максимального рівня пафосу), від когось я таки сподівалась на трошки більше, ніж отримала. В ньому також, вірогідно, мав би бути присутнім Каньє Вест, але з мого боку було б нечесним його сюди включати, бо його альбому я не слухала (і вам не раджу). Також тут міг би бути Брендон aka Panic! At the Disco, але, здається, його й так заклювали без мене, я ж продовжую наполягати, що його новий альбом не аж такий вже й поганий.

До речі, про неспівпадіння очікувань з отриманим. Серед розчарувань року можу назвати три загалом дуже непоганих (але недостатньо хороших) альбоми:

😑 Orlando Weeks - Hop Up

😑 Foals - Life Is Yours

😑 Arctic Monkeys - The Car

Причина одна й та сама: спираючись на свій попередній досвід прослуховування цих гуртів чи музикантів, я очікувала від їхніх нових робіт значно більшого. Більшої атмосферності та концептуальності, або ж сенсу та змістовності. У кожному з названих альбомів є окремі цікаві моменти та й загалом критикувати їх особливо немає за що, але більшість треків з них пройшли повз мене, не осіли і вже не осядуть в моєму, так би мовити, плейлисті.

Перш ніж перейти до найкращих альбомів року, трохи зупинюсь на окремих «номінаціях»:

🏆 Головна музична несподіванка року: Man-Made Sunshine - Man-Made Sunshine (якщо ви раптом пропустили – поясню: це - сольний проєкт вокаліста британського альтрок гурту Nothing But Thieves). Особисто я не очікувала, по-перше, самого факту того, що Конор буде робити щось сольне, по-друге, що це буде настільки відмінним від того, що робить його гурт. Його маленький дебютний сольний ЕР, що черпає натхнення в основному з хіп-хопу та R’n’B, приємний і вокально, і музично, і лірично.

🏆  Відкриття року: Ethel Cain.

🏆 Найкращій дебютний альбом року (неправильно було би назвати цих дівчат відкриттям року, бо перші сингли від них я почула ще торік): Wet Leg - Wet Leg.

І, власне, найкращі для мене альбоми року, альбоми, які я візьму з собою в майбутнє, які доповнили собою перелік того, що я слухаю зазвичай, щодня:

🥇 Big Thief - Dragon New Warm Mountain I Believe in You

🥇 Just Mustard - Heart Under

🥇 black midi - Hellfire

🥇 Viagra Boys - Cave World

🥇 Editors – EBM

🥇 Florence + The Machine - Dance Fever

🥇 Weyes Blood - And in the Darkness, Hearts Aglow

🥇 The Smile - A Light for Attracting Attention

Сподіваюсь і вірю, що наступний рік буде значно кращим для нас всіх у всіх можливих аспектах, зокрема – в музичному. Також принагідно дякую всім відвідувачам мого блогу. Засновувала я його з однієї простої причини – як інструмент відволікання від навколишніх подій. Власне, саме через навколишні події мені не завжди вистачало сил та наснаги займатись ним так, як варто було би займатись блогом, але мені дійсно дуже приємно, що публікації в нотатках меломана набирають переглядів, це є стимулом продовжувати писати тут щось час від часу. Дякую.