Inhaler - Cuts And Bruises: огляд альбому

 


Дата релізу: 17.02.2023

Жанри: Pop Rock

Поки що все схоже на те, що ірландський гурт Inhaler (вокалістом якого є один з синів Боно, але то таке, незначний нюанс) – типовий поні з одним трюком. Причому трюк цей абсолютно не новий, не авторський. Справа в тому, що всі 11 пісень їхнього нового альбому Cuts And Bruises не тільки подібні одна одній, а й подібні до пісень з їхньої попередньої, дебютної повноформатної роботи. Які в свою чергу теж подібні між собою. Ось така от петля (на шиї слухача).


Буквально єдина пісня, яка змушує вухо трохи ожити після того, як в нього попередні 35 хвилин заливали доволі кволеньким струмочком одноманітні звуки – The Things I Do. Я навіть подумала, що альбом вже закінчився і це ввімкнувся на стримінговому сервісі автоплей з якихось рандомних пісень рандомних виконавців, але ні. В дебютному альбомі теж була одна-єдина пісня, яка відрізнялась від інших (переважно тим, що вона краплиночку жвавіша за інші, а також зроблена так якось дуже вдало, що запам’ятовується буквально з першого прослуховування – те, про що я зазвичай говорю, що в пісню «закладений потенціал хітовості» - My Honest Face. Тільки вона в своєму альбомі йде другою,  а The Things I Do у своєму – передостання. І, на жаль, такого ж потенціалу стати хітом, як My Honest Face я в ній не бачу, як, власне, і в інших піснях Cuts And Bruises.

Коли слухаєш все це, абсолютно не виникає відчуття, що слухаєш щось сучасне та нове. Натомість – не полишають думки про те, на що ж це все схоже. А схоже навіть не на щось конкретне, а такий собі збірний образ з цілої низки гуртів. Трошечки U2, безперечно, куди ж без того, але більшою мірою щось більш сучасне, те, що з’явилось тоді, коли кращі роки U2 вже були позаду: The Killers, Interpol, частково Foals, частково – The Strokes. Чи погано це? Та не так щоб дуже, бо, зрештою, Inhaler не єдиний гурт у світі, котрому бракує індивідуальності. Будемо сподіватись, що коли-небудь вони її знайдуть. 


6/10


Послухайте Cuts And Bruises на улюбленій стримінговій платформі. В коментарях напишіть, що ви думаєте про цей альбом, якщо вже слухали його.

Коментарі

  1. Коротше кажучи, син Боно з 2023 копіює Боно з 1983.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ну а що робити, коли наслухався таткової музики 😂. Судячи з того, що говорять про Боно, у нього величезне еґо, не здивуюсь, якщо в хаті будь-яка інша музика крім його була під забороною, а то доволі тяжке дитинство.

      Видалити
    2. А якщо без жартів, для музики Ноа Йорка одним із абсолютно очевидних джерел натхнення була музика Тома, в ній це чутно. Тільки в нього ще двох альбомів в творчому доробку немає, лише кілька пісень.

      Видалити
    3. Це так, для прикладу, що це, мабуть, цілком нормально. Мене набагато більше дратує, що воно одноманітне.

      Видалити

Дописати коментар