Дата релізу: 16.09.2022
Жанри: K-Pop, Pop, Pop Rap
Якщо пройтися сторінками цього блогу, стане помітним, що тут майже немає оглядів на альбоми, котрим я поставила негативну оцінку. Причин тому є декілька: по-перше, я намагаюсь не витрачати час на прослуховування чогось, про що знаю і розумію, що воно мені швидше за все не сподобається, по-друге – мені завжди здається, що, якщо якийсь продукт поганий, то всім очевидно, чому він такий. І, відповідно, жодних пояснень не треба. Хоча це, звісно, хибне судження. Але на цей раз я вимушена написати такий відгук, тому що вже прийшов час написати про черговий альбом від рандомайзера, бо я сама собі поставила таку умову цього виклику. А цього разу він запропонував ось це. І хорошого про це мені сказати немає чого.
Хоча ні, чекайте, BORN PINK все ж має одну перевагу перед багатьма іншими поганими альбомами: це звукове насильство триває всього лише 24 хвилини, що не так вже й багато. За цей час гурт встигає виконати аж вісім пісень. Вісім абсолютно порожніх сенсово, вторинних пісень, в яких немає жодного натяку на якусь мінімальну самобутність (окрім самого факту, що це виконує корейський гурт). Це звучить так, як могла би звучати творчість будь-якого іншого дівочого поп-гурту, які тільки можна згадати за останні, мабуть, років 30. З будь-якої країни.
Я розумію, що на кей-поп гурти не доводиться покладати великих сподівань та очікувань, а звертатись за креативною цінністю взагалі безглуздо. Це величезна індустрія, котра займається в основному вторинною переробкою стилів та ідей, що існували задовго до неї, подаючи це молоді так, ніби це щось принципово нове. Як, в принципі, і американська чи європейська сучасна поп-культура. Але ж і поп-жуйку можна робити якісною, а цей альбом - не приклад якісної жуйки.
Пісні в BORN PINK виглядають так, ніби потрапили туди випадково, тому що в цьому альбомі зовсім відсутня структурованість та логічність. Немає жодної основи, яка могла би слугувати обґрунтуванням того, за яким принципом саме ці пісні потрапили в альбом, чому вони розташовані так, як вони розташовані. Хоча якої основи можна очікувати від пісень, в яких немає елементарного - сенсу. Просто жанрово безладна і поверхнева мішанина ні про що. Котра, до речі, є ще й доволі формульною. Я маю на увазі, що немає жодної проблеми в тому, аби передбачити те, яким буде наступний крок, наступний сегмент тієї чи іншої пісні.
BORN PINK – не перший і не останній передбачуваний поп-альбом, це нормальна практика в поп-індустрії. Але зазвичай в формульність ще додають хуків, які мимоволі таки чипляються за пам’ять слухача. Навіть якщо загалом пісня не сподобалась, якщо це якісна поп-пісня - ти запам'ятаєш її так чи інак, хоча б мелодію чи приспів. А тут сонграйтери чомусь зовсім забули про цей компонент, через що виходить так, що ти слухаєш цей беззмістовний потік звуків впродовж 24 хвилин, а потім, коли альбом завершується, не можеш згадати з нього нічого.
3/10
Послухайте BORN PINK на улюбленій стримінговій платформі.
Коментарі
Дописати коментар