Florence + The Machine: 10+ кращих пісень

 

Оскільки з моменту виходу альбому Dance Fever минула вже достатня кількість часу, а новий матеріал, вочевидь, буде нескоро, гадаю, зараз доволі влучний момент, щоб скласти перелік з ТОП-10 (насправді – трохи більше) пісень британського гурту Florence + The Machine, серцем якого є одна з найкращих на мій особистий погляд сучасних вокалісток – Флоренс Велч. Як завжди – за хронологією виходу, без ранжування.

Dog Days Are Over (Lungs, 2009)

Яскравий хіт в дебютному альбомі – одна з головних умов для того, щоб зачепитися за пам’ять слухача, осісти в його серці, щоб він чекав наступних робіт. І для Florence + The Machine таким хітом стала саме ця пісня, яка демонструє одразу всі найкращі сторони творчості F+TM, які ми будемо далі бачити частіше: поетична змістовна лірика, нетипові для поп-музики інструменти (арфа + багато перкусії), сильний вокал, що підтримується хоровим беком.

Howl (Lungs, 2009)

Якщо б в дебютному альбомі не було Dog Days Are Over, його основним хітом цілком могла би стати саме ця пісня, яка, по суті, має весь той самий набір якостей, настільки ж пристрасна та потужна, а також настільки ж добре запам’ятовується.

Shake It Out (Ceremonials, 2011)

Одна з пісень, яка найкраще демонструє вокальні здібності Флоренс, але мелодійна її складова насправді не менш прекрасна, особливо – химерна ритм-секція, структура якої постійно трансформується.

Spectrum (Ceremonials, 2011)

Перш за все, ця пісня – потужний меседж. Cтейтмент, однаково важливий та потрібний як у 2011 році, так і більше десяти років потому. По-друге – це просто красива пісня, одна з небагатьох пісень на Ceremonials, яка не тільки залишає по собі приємне враження та післясмак, а й дійсно добре запам’ятовується буквально з першого прослуховування. We are shining and we will never be afraid again!

Ship To Wreck (How Big, How Blue, How Beautiful, 2015)

Альбом, присвячений закінченню стосунків, починається з пісні, яка несе в собі доволі просту та очевидну метафору, яка, втім спрацьовує – повірняння завершених стосунків з розбитим кораблем. Пісня звучить доволі нетипово  для Florence + The Machine, тому що чи не вперше роль «першої скрипки» в формуванні мелодійного малюнку тут віддано гітарі, причому – акустичній.

What Kind Of Man (How Big, How Blue, How Beautiful, 2015)

У другій пісні третього альбому акустичну змінює собою електрогітара, перетворюючи Florence + The Machine зі звичного барокко-поп гурту на поп-рок гурт з типовим «стадіонним» хітом.

Hunger (High As Hope, 2018)

Четвертий альбом Florence + The Machine справедливо (або не дуже) вважається найслабшим в нинішньому творчому доробку гурту. Структура пісень, що ввійшли до його складу, менш цупка, ніж це було раніше, в ньому значно менше жвавих ритмів. За рахунок цього він відчувається трохи блідішим за своїх попередників. Але чудові й хітові пісні в ньому також є, одна з них – Hunger.

Big God (High As Hope, 2018)

Цікаво, чому ця пісня не виходила синглом до альбому, адже вона – одна з найпомітніших на ньому. Побудована на фортепіано, вона має доволі в’язку, таку якусь «текучо-повзучу» текстуру, вона робить акцент в першу чергу на вокалі Флоренс.

Moderation (Moderation, 2019)

Попри те, що ця пісня не ввійшла до жодного з альбомів (і це, мабуть, було вірним рішенням, оскільки на найближчому до неї High As Hope вона б виглядала як щось чужорідне), я не могла її сюди не додати, оскільки на мій погляд це дуже гідна уваги потужна саморефлексивна пісня з цікавою ритмікою.

King (Dance Fever, 2022)

Лід-сингл останнього альбому Florence + The Machine однозначно – найяскравіший його момент, що задає роботі тон та подає загальний феміністичний меседж альбому дуже концентровано.

Free (Dance Fever, 2022)

Одна з найпоетичніших та найтанцювальніших пісень про боротьбу за власне здоров’я зокрема за допомогою «забуття» в танці, здобуття свободи, визволення емоцій через танець. І, звісно, його запальна ритміка змушує слухача рухатись також.

В коментарях напишіть, які пісні Florence + The Machine подобаються вам.