Дата релізу: 24.03.2023
Жанри: K-Pop, Alternative R&B, Pop R&B
Ні, це не тиждень кей-попу в нотатках меломана. Просто так сталося, що вчора одразу після альбому BLACKPINK я послухала дебютний сольний EP Чіміна – одного з учасників популярного корейського гурту BTS. І вони обидва засмутили мене з однієї й тієї ж причини - відсутність будь-якого навіть натяку на самобутність в них.
Для мене є величезною загадкою, через що кей-поп останніми роками став настільки популярним в західних країнах, адже він, по суті, просто копіює все, що у них самих і так вже було впродовж багатьох років. Мікс поп-репу, альтернативного R&B, танцювального попу та ліричних балад під сумне піано – все це й так десятиліттями вже присутнє в західній музичній індустрії. І єдине, що собою принесли корейці в ці жанри, взявши їх за основу своєї музичної діяльності – колоритна зовнішність та англійська зі своєрідним акцентом.
Ані BLACKPINK, ані BTS, ані Jimin, роботу котрого я формально взяла приводом своїх сьогоднішніх роздумів, жодним чином не переосмислюють ці жанри, не осучаснюють їх, тим більше – не вносять в них хоча б дрібочку свого національного колориту. Саме музично та тематично, бо я в курсі, якщо що, що у них всіх в творчому арсеналі є пісні повністю або частково заспівані рідною мовою. Це добре, але загалом дуже мало що змінює.
Тому що коли ми чуємо латина-поп, навіть якщо він заспіваний англійською, а не іспанською - ми розуміємо, що це саме латина-поп. Бо в ньому присутня ось ця специфічна звукова особливість, котра бере витоки з їхньої народної музики. Її ні з чим не сплутаєш, якою мовою не співай. Те ж саме - з африканськими, арабськими чи, наприклад, нашими, українськими етнічними мотивами. Все це можна обіграти так, що це буде дуже стильно та сучасно. І все це значно менш популярне за k-pop, в котрому немає жодної подібної особливості, адже вони повністю уніфікують свій звук під західні стандарти. Тематику пісень - також, бо в основному це щось дуже узагальнене, "загальнолюдське", скажімо так.
І я розумію, чому такі гурти популярні в межах власної країни, в Південній Кореї: закордонні зірки не доїжджають, тому для них потрібні якісь свої місцеві аналоги. Чому вони популярні на Заході, коли вони є абсолютно вторинними відносно західної музики та не мають жодної самобутності, котра могла би зацікавити – питання залишається відкритим. Хіба що через колоритну зовнішність та англійську зі своєрідним акцентом.
І, звісно ж, ви можете послухати EP Face від Jimin на улюбленій стримінговій платформі, аби впевнитись: все, що я написала, має сенс та підґрунтя.
Коментарі
Дописати коментар