Time to make the ugly lovely
Time to make the lovely ugly
So I'm leaving
Незабаром на календарі 8 липня, а це означає тільки одне – настав час вкотре поговорити про черговий альбом Low Roar. А саме про 0 на цей раз, реліз котрого відбувся у 2014 році. Цікаво, що за задумом автора ця платівка не повинна була мати жодної назви. Але мати назву вимагають від розміщених на них матеріалів стримінгові сервіси, тому альбом умовно почав іменуватися як 0.
Попри те, що 0 – альбом, котрому притаманна дещо двоїста натура, яка прослідковується тут буквально у всьому, починаючи з обкладинки (це портрет Раяна, виконаний, як ви можете бачити, в дуже дивному стилі): конкретне тут поєднується з абстрактним, природне – з синтетичним, приземлене – з химерним, а фольклорне – з чимось дуже сучасно-електронним, в ньому є і гармонійність, і ще дещо, що робить цей альбом цілісним та послідовним з точки зору ідеї.
І ця ж особливість є тим, що вирізняє Нуль з-поміж інших альбомів Low Roar. Якщо ви прослухаєте всю дискографію, то швидше за все помітите, що це альбом з найсвітлішою у порівнянні з іншими атмосферою. Частково його навіть можна назвати оптимістичним, оскільки в ліриці чи не кожної пісні тут помітні мотиви надії, віри в себе й власні сили долати труднощі та перешкоди, мотиви впевненості. Це дуже контрастує як з меланхолійно-депресивним дебютним альбомом, про котрий ми поговоримо наприкінці жовтня, так і з тематикою Once in a Long, Long While…, в якому ми бачимо переважно розпач, біль та сум.
Soon I'll come around
Lost and never found
Waiting for my words
Seen but never heard
Buried underground
But I'll keep coming
Хоча, звісно ж, мелодійно він є доволі типовим для творчості Low Roar: комбінуючи в собі елементи електроніки, пост-року та дрім-попу, покладених на фолкову основу, Нуль – альбом, котрий більшість називає «дуже ісландським» (як і кожен альбом Low Roar, але цей принаймні дійсно був створеним в Ісландії, тож...). Він тягучий, трохи ніби "димний", повільно-медитативний та дещо стримано-холодний з точки зору зовнішнього прояву емоцій. Але все це, традиційно притаманне творчості Раяна, саме тут вперше (і майже востаннє) дійсно не відчувається таким, що пригнічує, тисне, змушуючи слухача відчути сум чи якісь такі подібні почуття.
Тут часто можна почути звуки, які майстерно імітують природні, ті, що можна почути просто навкруги: журкіт води, крик птахів, подув вітру тощо. Це додає звучанню ще більшої глибини та текстурності, але водночас і легкості, завдяки якій його 68 хвилин хронометражу не відчуваються задовгими, надмірними. На мій погляд, в 0 немає жодної секунди, якою тут можна було би поступитися задля його скорочення. навіть попри те, що це – альбом, в котрому немає явно вираженої концепції. Тому що все, що в ньому є, грає на спільну атмосферу, котра буквально з першої секунди затягує в себе слухача, огортає його собою. Цей альбом – ідеальний варіант для самотніх похмурих днів, коли вам не дуже добре на душі, коли ви потребуєте емоційної підтримки.
Послухайте 0 на улюбленій стримінговій платформі. В коментарях напишіть, чи подобається цей альбом вам.
Коментарі
Дописати коментар