Arlo Parks – My Soft Machine: огляд альбому

 

Дата релізу: 26.05.2023

Жанри: Bedroom Pop, Alternative Pop

Дебютний альбом британської співачки Арло Паркс, що вийшов на початку 2021 року, зібрав величезну кількість номінацій та нагород, а також просто схвальних відгуків від преси та слухачів. Я ж поставилася до Collapsed In Sunbeams швидше нейтрально, хоча зараз розумію, що він мені навіть непогано запам’ятався. Він поєднував в собі зовнішню м’якість із внутрішньою глибиною, доступність та універсальність звучання з його креативністю і навіть певною самобутністю.

My Soft Machine в основному експлуатує ту ж саму тематичну площину, розповідаючи про травми та психічне здоров’я, виступаючи у певному сенсі острівком підтримки для своїх слухачів. Але те, як цей альбом розкриває ці вже знайомі теми, як він їх подає, виглядає швидше якоюсь блідою й невиразною тінню попередника, ніж логічним та впевненим кроком вперед.

Якщо дебютна платівка в основі свого звучання опиралася на доволі безпечний, але пасуючий легкому та невагомому голосу Арло Паркс поп-соул, My Soft Machine намагається бути трохи різноманітним, включаючи в себе драйвові та жваві гітарні малюнки, а подекуди навіть експерименти, подібні на щось типу синтпопу "під 80-ті" чи хіп-хопу з речитативною манерою вокалу. Але у висновку це складає враження, ніби співачка не знає, куди насправді вона хоче рухатися, яким хоче бачити звучання своєї творчості. Ще одна проблема полягає в тому, що жодна з 12 пісень альбому насправді не справляє якогось враження, не спонукає запам’ятати себе, щоб згодом повернутися.

6,5/10

Послухайте My Soft Machine на улюбленій стримінговій платформі.