Foo Fighters – But Here We Are: огляд альбому

 

Дата релізу: 02.06.2023

Жанри: Alternative Rock, Post-Grunge

Якщо я для чогось раптом муситиму скласти перелік особливих для мене гуртів і музикантів, Foo Fighters в ньому неодмінно фігуруватимуть. Як одне з найперших та найсильніших свідомих музичних захоплень. Хоча тих самих теплих почуттів до цього американського гурту я вже доволі давно не маю, мене незмінно засмучували останні кілька їхніх робіт. Чесно кажучи, отримати від них щось, що мене потішить і приємно вразить, я вже й не сподівалась.

But Here We Are – одинадцята робота в творчому доробку Foo Fighters, створена на тлі двох втрат. Одна з них торкнулась всього гурту загалом – помер барабанщик FF Тейлор Гокінс, друга – особисто Дейва Грола: у вічність відійшла його матір. Очевидно, що новий альбом, сповнений болю, є присвятою цим двом людям. Це повністю про проживання горя. Без будь-яких варіантів відповідей на питання про те, а як же його, власне, прожити. Без надії на те, що щось може допомогти з цим впоратись. Горе втрати тут розглядається максимально чесно – як травма, що залишає в людині по собі відбиток назавжди, до кінця її власних днів.

Якщо ж розглядати But Here We Are як музичний твір, його сміливо можна назвати найкреативнішим альбомом гурту за останні як мінімум 10 років. Альбомом, котрий демонструє, що Foo Fighters все ще мають потенціал, якщо не намагатимуться недолуго осучаснити своє традиційне звучання за допомогою синтезаторів, танцювальних бітів, багатоголосних хорів та інших елементів, котрі, чесно кажучи, зіпсували три їхніх останніх роботи.

В But Here We Are з одного боку без проблем впізнаються старі-добрі Foo Fighters зі своїм щільним гітарно-барабанним звуком, сплетеним в цупкі мелодії, що миттєво запам’ятовуються, і такими ж влучними та пристрасними текстами. З іншого – тут не бракує моментів, які ведуть це саме знайоме звучання абсолютно неочікуваним шляхом. Чого лише варті однойменна альбому But Here We Are з її нестандартним розміром і епічним закінченням, або ж десятихвилинна The Teacher, малюнок та структура котрої постійно змінюються, ані на секунду не втрачаючи увагу слухача. Більш спокійна Show Me How радує приємним бек-вокалом, виконаним старшою донькою Дейва Грола Вайолет, а напівбаладна Rest, що закриває собою альбом – неочікуваним «нарощуванням м’язів» просто посередині шляху.

Є щось надзвичайно гірке та іронічне в тому, що гурту, аби зробити щось дійсно цікаве і вартісне, знадобився стимул у вигляді смертей близьких людей. Тим не менш, результат вийшов дійсно потужним і прекрасним, таким, що змушує вірити в те, що  Foo Fighters мають не тільки минуле, а й майбутнє.

8,7/10

Послухайте But Here We Are на улюбленій стримінговій платформі.